Найцінніший і найменш досліджений період розвитку людської психіки — безперечно, період внутрішньоутробного розвитку та перших місяців життя, тобто той період, вивченням якого займається перінатальна психологія. Також мало вивчений увесь період немовлятства, який Бурлачук, Морозов у «Довіднику з психодіагностики» визначають як такий, що охоплює перші 18 місяців життя дитини (тобто до початку формування пасивного словникового запасу).
У даному есе ми розглядаємо вплив періоду раннього дитинства, а саме раннього розвитку дитини, на формування зріло особистості та характеру людини.
Для опису раннього розвитку та можливих травм на цьому етапі ми керувалися теорією Альфреда Томатіса – видатного французького оториноларинголога, фенолога,
Ще на початку своєї кар’єри Томатіс стверджував, що зародок, перебуваючи в утробі матері, чує і слухає її голос. Наукові дослідження підтвердили цю ідею, яка зараз є непорушною істиною.
Вухо зародка починає повноцінно функціонувати в чотири з половиною місяці. Генрі Трубі описав, що шестимісячний зародок переміщує своє тіло в ритм вимови матері. Грунтуючись на вичерпному огляді наукової літератури, Томатіс дійшов висновку, що голос матері не тільки служить емоційним живильним матеріалом для дитини, але також і готує її до придбання мовних навичок після народження.
Томатіс запропонував дві можливі лінії розвитку, і обидва вони ранні: розвиток ще в материнській утробі, коли мати вмикає класичну музику та слухає її разом з дитиною, та ранній розвиток функції слухання у дітей за допомогою спеціального обладнання.
За дослідженнями Томатіса, тональний звуковий ряд Моцарта близький за тембральним забарвленням до людського голосу. У своїх творах Моцарт використовував плавні 30- секундні переходи від “forte” (голосно) до “piano” (тихо), що збігаються з біоритмами у півкулях головного мозку. Так, Томатіс запатентував поняття «Моцарт-ефект».
Ефект цей полягав у тому, що діти, які з раннього віку слухали Моцарта, швидше розвивалися і швидше за однолітків відкривали в собі свої творчі здібності. Тобто — ставали розумнішими, швидше мислили і були менш схильними до депресій і перепадів настрою. «Моцарт-Ефект» або «ефект Моцарта» підтверджувався багатьма психологічними лабораторіями світу: у Німеччині, Англії, Швеції та Ізраїлі. Більшістьдітей у групах, в яких постійно слухали музику Моцарта, швидше навчалися поводитися з предметами (ложка, тарілка, олівець, фарби, пензлик) і розвивали вражаючі творчі здібності. Багато дітей починали говорити віршами, придумували нові мови, працювали над математичними формулами.
Щоб підвищити інтелект дитини та прищепити їй інтерес до музики на самому ранньому етапі розвитку, Томатіс запропонував проводити музичні сеанси для майбутніх мам як у спеціально обладнаній клініці, так і в домашніх умовах. Музичні твори він рекомендував ті ж — класичну музику Моцарта.
Причому Томатіс радив починати терапію якомога раніше – вже починаючи з моменту, коли заростає тім’ячко.
Томатіс називає різні рівні та види слухання та проблеми, які виникають через неправильне слухання: сприйнятливе слухання (плутанина у схожих за звучанням словах, нездатність до послідовного виконання команд, дефіцит уваги тощо); виразне слухання (бідний словниковий запас, затинання, стереотипні фрази, проблеми із читанням), рівень соціальної адаптації, проблеми в історії розвитку (важкі пологи, часті інфекційні запалення вуха). Аби попередити проблеми та розвинути навички, які є дефіцитарними варто слухати по дві години на день Моцарта та григоріанські співи.
Автор: Мітрова Олександра. Спеціаліст центру «Томатис-Киев»